За останній час майже кожен стикався із цим внутрішнім звинуваченням. І це не залежить від того, наскільки багато робиш зараз. Що стоїть за цим звинуваченням?
Це – почуття провини, причому токсичної. Воно починає зсередини з’їдати, раз за разом опускаючи нас з головою у власну «недостатність»:
🔻 «он там люди, як люди – активні, працюють з ранку до ночі, а я і з ліжка встати не можу»,
🔻 «ось ці хлопці та дівчата на передовій, от вони молодці, а з мене яка користь тут?»,
🔻 «так, я щось роблю, але міг/могла б значно більше».
*Знайомо?*
З одного боку почуття провини може стимулювати не зупинятися і робити ще більше, ніж ми робимо. Допомагає вижити, об’єднуватися і підтримувати один одного. З іншого – воно навпаки може нас зупиняти, зводячи до стану фрустрації. Замість підйому і мотивації рухатись, ми втрачаємо енергію, бажання щось робити.
*Як бути із цим?*
➡️ Зупиняйтесь і помічайте, що відбувається всередині.
➡️ Запитуйте себе: які факти підтверджують, що я дійсно винен?
➡️ А які є факти того, що я не винен?
➡️ На що я дійсно маю вплив зараз, а на що - ні?
➡️ Перерахуйте, а краще запишіть те, що вже зробили. Перш за все для себе і своїх рідних.
➡️ Дайте собі відповідь на запитання: якби мій друг або подруга відчували таку ж провину, щоб ти міг їм сказати?
Ви вціліли, змогли зберегти своє життя і здоров’я – це вже велике досягнення сьогодні! Допомогли іншому в чомусь – прекрасно!
Пам’ятайте, те, що робить кожен з нас для Перемоги варте поваги та визнання.
Джерело: БФ «Право на захист»
Немає коментарів:
Дописати коментар