середа, 3 січня 2024 р.

Як поговорити з дитиною, якщо Ви були на війни чи пережили посттравматичні події?

 


Головним завданням дитинства є пізнання світу. Діти отримують інформацію різними способами, в т.ч ставлячи питання. Тому навіть коли ви не хочете ділитися з ними чимось, вони будуть ставити вам питання і це є нормальним. Діти, навіть у безпеці, відчувають вторинну психологічну травму, яка пов’язана з колективним відчуттям небезпеки, хвилюваннями про рідних чи знайомих. Особливо про батьків. 

Іноді на запитання дітей легко відповісти. Іноді діти ставлять запитання на основі того, що вони бачили в новинах чи того, що почули від інших дітей. При цьому діти від природи не мають відчуття такту і можуть ставити складні питання, наприклад про досвід на війні. Відповідаючи на такі питання обов’язково враховувати вік дітей та їх розвиток, дуже вдумливо підходити до побудови бесіди. 

Ви завжди можете не відповідати на запитання дитини, якщо ви не готові, відчуваєте, що це невдалий час чи це наразі недоречно, або не впевнені, як він/вона відреагує. 

Проте, якщо ви готові поговорити зі своєю дитиною на складні теми, у тому числі щодо ситуації на фронті, ризиків, вашого стану чи її, продумайте заздалегідь:

  • про що ви готові зараз поговорити з дитиною; 
  • скільки деталей повідомити. Ви маєте розуміти, що це буде не одноразова розмова. Проте ваша мета створити умови в яких ви з дитиною можете повертатися до теми, заохочуйте дитину ділитися своїми думками та ставити запитання. Навіть, якщо зараз ви не можете на них відповісти, ви можете повернутися до цієї теми пізніше;
  • подумайте, можливо вам потрібна присутність ще одного дорослого. Ви можете запросити до розмови іншу близьку людину, якій дитина довіряє, присутність дорослого, якому довіряють, може сприяти розвитку. Якщо ви не знаєте як правильно побудувати діалог, то можна залучити до нього фахівця, що зможе підтримати вас у діалозі.

Розмови залежать від багатьох речі – вік і розвиток дитини, ваші стосунки з дитиною, ваш стан, тощо. Не має чіткого підходу як це роботи, бо кожна дитина індивідуальна.

Немає коментарів:

Дописати коментар