Для більшості молодших підлітків характерна низька неадекватна самооцінка, тобто вони відчувають себе невдахами, не хочуть братися ні за що нове, оскільки бояться, що в них нічого не вийде, не вірять, що їхні зусилля матимуть позитивні наслідки.
Характерні якості таких дітей:
✅ бояться здійснити помилки;
✅ постійно мріють про фізичну досконалість;
✅обмежуються інтересами і вчинками, які добре відомі і безпечні;
✅не вміють сприймати компліменти;
✅у спілкуванні з іншими передусім турбуються про враження, яке справляють на оточуючих;
✅несміливі;
✅схильні до самозгубної поведінки;
✅не сприймають критики, або впадають від неї в розпач.
Самооцінка у підлітків як основа для подальших конфліктів. Частина 2
Якщо аналізувати адекватність самооцінки підлітків в цілому, то у 50% вона неадекватна, тобто не відповідає дійсній поведінці, зовнішньому вигляду, особистісним характеристикам підлітків.
У випадку високої неадекватної самооцінки учні приписують собі тільки позитивні характеристики, вважають себе досконалими і вимагають визнання цього від оточуючих.
Якщо ж підліток має низьку неадекватну самооцінку, то він не сприймає себе як особистість і відмовляється бачити в собі потенціал. Підлітки підкреслюють свої недоліки, вони глибоко переживають невміння оцінити себе, переважає критичне ставлення до себе, але одночасно актуалізується потреба в самоповазі, загальному позитивному ставленні до себе як до особистості.
Що властиве для підлітків молодших і старших, так це крайнощі в самооцінці – вона у них або низька, або висока, що впливає на навчання та спілкування з оточуючими людьми. Тобто у більшості підлітків самооцінка ще знаходиться в процесі формування, суперечлива, недостатньо цілісна, тому й у їхній поведінці може виникнути чимало невмотивованих учинків та конфліктних ситуацій.
У зв’язку з появою в дітей підліткового віку нових психологічних особливостей інколи їхні стосунки супроводжуються конфліктами, негативними формами поведінки. Це пов’язано з прагненням до самостійності та лідерства. Підлітки хочуть, щоб з їхніми думками, бажаннями та настроями рахувалися, не терплять недовіри, байдужості, насмішок, нотацій.
Однак прояви негативних форм поведінки і конфліктність підлітків не є неминучими. Підлітки часто відстоюють своє право на лідерство саме в ході конфліктів, вони намагаються довести свою думку за будь-яких умов.
Конфліктологічна активність підлітків пов’язана з постійною переоцінкою цінностей, яка відбувається в процесі спілкування з найближчим соціальним оточенням. Підліток не знаходить оптимального задоволення в спілкуванні з дорослими, зокрема батьками, вчителями.
Молодші підлітки можуть вступати в конфлікт, коли, як вони вважають, немає іншого виходу, і всі інші засоби вичерпані. Про наслідки конфлікту вони часто не замислюються. Старші підлітки ж іноді конфліктують заради конфлікту, щоб показати своє домінування, іноді вдаючись у конфлікті до грубощів та крайнощів. Активна індивідуалізація, що відбувається в процесі соціалізації, обумовлює виникнення множинних конфліктів в підлітковому віці. З іншого боку, постійно зростаюча значущість інтеграції в групу створює основу для їх врегулювання, через що підлітковий період сприятливий для формування умінь попереджати і конструктивно вирішувати конфлікти саме в колективі однолітків.
Як молодші, так і старші підлітки прагнуть зайняти певне місце в групі, але часто шляхом боротьби, сили. Що характерно для підлітків загалом, їхня поведінка не є маскою, вони виражають справжні емоції і почуття, навіть якщо вони можуть стати причиною конфлікту. В цілому підлітки є залежними від групи та її норм, потребують визнання членами групи, болісно реагують на критику. Спричинити конфлікт може намагання відстояти власну думку, захистити свої позиції у групі чи стати її лідером. Як свідчать результати дослідження, тенденції поведінки старших підлітків більше сприяють появі конфліктів, ніж молодших. Вони прагнуть незалежності, нав’язування своїх переконань, заняття лідерських позицій.
Підлітки різного віку обирають різні стилі поведінки у конфлікті. Так, молодші підлітки вважають за краще уникнути конфлікту чи пристосуватися до нього. Вони не будуть вимагати, але можуть і не змінити свої переконання.
Пояснити це можна тим, що молодші підлітки часто невпевнені у собі, бояться конфронтації, ставляться дуже емоційно до конфліктних ситуацій і можуть ще більше їх загострити. Якщо виникає конфлікт, то підлітки обирають за краще промовчати, образитися, відмовитися демонстративно від дружніх стосунків. Але часто така поведінка лише поглиблює конфлікт та переводить його на новий рівень. У старших підлітків спостерігається різке розмежування стилів поведінки у конфліктів. Більшість із них обирають стиль змагання, тобто вступають у відкриту боротьбу за власні інтереси, іноді навіть із застосування фізичної сили. Такий учасник конфлікту не зацікавлений у співпраці з іншими, здатний на серйозні вольові рішення. Власні інтереси в прихильників цієї тактики задовольняються, оскільки вони змушують інших людей ухвалювати певне рішення. Для досягнення мети той, хто користується цією стратегією, використовує свої вольові якості, і, якщо його воля достатньо сильна, йому це вдасться.
Найбільше віддають перевагу підлітки, є суперництво, пристосування та уникнення.
Поведінка у виборі суперництва характеризується прагненням наполягти на своєму, готовністю вступити у відверту боротьбу за свої інтереси, зневажаючи інтереси іншого, звинувачуючи оточення, вимагаючи вирішення проблеми. Це вказує на несформованість особистості, а також на неспіввідношення особистісних очікувань і вимог соціального середовища до цієї вікової категорії дітей.
Уникнення конфлікту, часткова відмова від пошуку інших альтернативних рішень свідчить про пасивну соціальну позицію підлітків. Коли на емоційно-вольові прояви дітей збільшується соціальне та емоційне навантаження, яке і є конфліктом, вони намагаються уникнути такої конфліктної ситуації.
Стратегія пристосування виражається у прагненні зберегти стосунки, готовності поступитися і підкоритися всупереч своїм інтересам.
(ЯНОВСЬКА Т.А. Психологічні особливості прояву конфліктної поведінки підлітків із різним рівнем самооцінки. - Психологія і особистість. 2016. No 1 (9))(ЯНОВСЬКА Т.А. Психологічні особливості прояву конфліктної поведінки підлітків із різним рівнем самооцінки. - Психологія і особистість. 2016. No 1 (9))
Немає коментарів:
Дописати коментар