- Пояснюйте дитині, що відбувається та чому ви не можете повернутися додому.
- Не ігноруйте запитань дитини. Якщо дитина не чує відповідь, то її стан погіршується.
- Проговорюйте з дитиною, чим вона може займатися, де може погратися або спокійно посидіти.
- Разом продовжуйте робити те, чим ви займалися «раніше» (стабільність та безпека).
- Дитина повинна взаємодіяти з іншими людьми – це можуть бути психологи, арттерапевти, соціальні працівники, волонтери, а також інші діти.
- Частіше обіймайте дитину (не менше 12 разів у день).
- Не приховуйте почуттів (не обманюйте та не уникайте відповідей), надайте дитині безпечну інформацію про те, що вас турбує.
- Дивіться дитині в очі, коли слухаєте її. Контакт через погляд «каже»: «Як ти?», «Як твої справи?», «Я поруч, тобі зараз важко, я готова (-вий)допомогти».
- Не знецінюйте почуття дитини (дозволяйте плакати, боятися, сумувати та злитись). Кажіть, що це нормально.
- Будьте уважним слухачем «страшних» історій вашої дитини.
Автор порад – Олена Карнауд.
Немає коментарів:
Дописати коментар