Почуття провини: я не допомагаю

Це почуття паралізує і не є продуктивним, його треба позбавитися якомога швидше.

🟥 Багато українців зараз почуваються винними — докоряють собі, що перебувають у більшій безпеці, ніж інші.
🟥 Не можуть пробачити собі, що не тримають зброю в руках, не патрулюють вулиць тощо.
🟥 Всі ці переживання паралізують, приковують до стрічок новин, занурюють у потік самодокорів і заважають діяти, бути ефективними.

🟦 Бути живим, бути в безпеці, бути далеко від місця подій, дбати про безпеку своїх дітей — нормально.
🟦 Боятися, рятуватися, панікувати та втікати — наші природні реакції на небезпеку, пов’язані з інстинктом виживання. Вони спрацьовують першими. Це нормально.
🟦 Якщо зараз ви в безпеці й переживаєте гостре почуття провини — скористайтеся наступними порадами.

🟩 Переконайтеся, що ви та люди, які поряд з вами і залежать від вас, справді у безпеці. Про них є кому подбати та забезпечити базові потреби: сон, їжа, гігієна, базова медицина.
🟩 Включайтеся в активну діяльність у будь-якій сфері, яка вам доступна. Навіть невеликі справи можуть зіграти вирішальну роль.
🟩 Придумайте спосіб, у який спосіб можете надавати підтримку нашим захисникам, біженцям й усім, хто її потребує.
🟩 Долучайтеся до спільнот, які вже щось роблять. Не лишайтеся наодинці, включайтеся в робочі процеси та ініціативи.
🟩 Складіть план: що саме і в який спосіб ви можете зробити. Дійте за планом.
🟩 Дійте і не виніть себе!